Тиха ніч над землею спочила

Вифлеєм вже заснув мертвим сном

Чорні тіні всю вулицю вкрили

Йосип змучений став під вікном

І стучить безнадійно й благає:

"О,пустіть мою жінку на ніч

Вона хвора і вже знемагає

Ось сидить на дорозі сама”

Чує відповідь:”Місця нема!”

Знову йде він до дальшої хати

Знов терпляче у двері стучить:

"О,пустіть нас переночувати!”

Але тихо,темрява мовчить

"Ми ідемо з далекого краю

І стомились в дорозі тяжкій

Від утоми ми вже знемагаєм

Дайте місце дружині моїй

Вона змерзла і ніч вже прийшла”

Знову чує він:”місця нема”

Так до півночі Йосип просився

І ніхто їх на ніч не впустив

Подорожні до краю стомились

І нарешті знайшли бідний хлів

Так і в наші дні люди не хочуть

Свого Спаса впустити до серця

І відводять від Господа очі

Й відрікаються Бога-Отця

У них відповідь все та сама

Що для Господа місця нема

О,прийде час страшний для людей

Час останнього Божого суду

Час відради для Божих дітей

Що для грішників карою буде

Усі вірні ввійдуть в рідний край

А всі грішні залишаться вдома

Їх охопить розпука,відчай

І пекельні обіймуть їх болі

І стукатимуть у двері вузькі

Що провадять дорогою за хмари

І впустити проситимуть їх

І спасти від пекельного жару

Та почують у відповідь страшні слова

Христос скаже їм:”Місця нема!”