1 АВТОР: В неділю перед Різдвом випав сніг. Світланка весела й радісна поверталася з уроку Недільної школи. І так їй було приємно на душі,так хотілося поділитися з кимось чудовою новиною,яку вона почула сьогодні! Раптом,здалека вона побачила свою подругу,яка також відвідувала Недільну школу,але сьогодні чомусь вона не прийшла.

СВІТЛАНКА: Марійка,Марійка! Зачекай мене! Що я тобі скажу!

1 АВТОР: Світланка побігла доганяти подругу. Ще не добігши,задихаючись від бігу вона почала розповідати:

СВІТЛАНКА: Уяви,що нам вчителька казала! Ні,ти цього не уявляєш. Бог,- ти подумай,- Сам Бог! – послав кожному з нас подарунок!!!

МАРІЙКА: Не може бути!

СВІТЛАНКА: Як це,не може бути? Наша вчителька ніколи не обманює. Послухай далі! В наступну неділю буде велике свято,ми повинні прийти гарно вдягнуті,будемо розказувати віршики,співати. На святі ми й дізнаємось про цей подарунок.

МАРІЙКА: А що саме Бог послав? Вчителька не казала? Воно вже прийшло? По пошті?

СВІТЛАНКА: Не знаю. Вчителька ще щось розповідала,але я не слухала. Я би хотіла,щоби Бог послав мені мобільний телефон. Новенький,такий,як у Максима з нашого класу. А ти б що хотіла?

МАРІЙКА: Ну-у-у. Думаю,що Бог все може. Я б хотіла ковзани. Я просила в мами,але вона каже,що це дорого. Дивись,Катруся! Привіт,ти куди? Ти знаєш,що Бог прислав нам подарунок. Ти що б хотіла?

КАТРУСЯ: Привіт,дівчата. Я в аптеку,бабуся дуже хвора. Я б хотіла… Я б хотіла такі ліки,щоби бабуся вилікувалась відразу й ніколи більше не хворіла. Але вибачте,я дуже поспішаю.

СВІТЛАНКА: Добре,побіжу я додому,дивись не забудь прийти в наступну неділю.

2 АВТОР: Пройшов тиждень. Дівчатка з нетерпінням чекали свята й ось воно прийшло. Як чисто прибрано в кімнатах! А які пахощі розносяться з кухні по всьому будинку! Але вже час йти на святкове богослужіння. В молитовному будинку було безліч народу. Всі з радісними обличчями вітали один одного. Світланка з Марійкою сіли разом. Спочатку Світланка не дуже прислухалася до проповіді. Вона мріяла про подарунки,уявляла собі майбутній мобільний телефон. Але коли маленькі діти почали розказувати віршики та співати,вона мимоволі прислухалася.

                    Світланка уважно слухала віршики,і її серденько почало розуміти справжній зміст Різдва.

СВІТЛАНКА: Оце то да! Бог подарував нам Свого Сина,послав Його на землю для нас! А я думала,побілку,іграшки… Правду вчителька говорила,що на святі ми все дізнаємось про подарунок.

1 АВТОР: Після служіння дівчатка вийшли з молитовного будинку і стали говорити про те,що почули.

МАРІЙКА: Все-таки шкода,що Бог не послав мені ковзани. Вже й ставок замерз,зараз би покататися!

СВІТЛАНКА: А мені зовсім не шкода! Бог послав в світ Свого Сина,щоби ми мали життя через Нього! Сам Ісус народився в яслах на сіні,а я буду сумувати через якусь побілку.

КАТРУСЯ: Дівчатка,а мені Бог послав те,що я в Нього просила. Уявляєте,ми дома молилися,щоб Бог уздоровив бабусю,щоб вона могла прийти на зібрання. І їй стало набагато краще,а коли ми продовжували молитися,то Бог її зовсім уздоровив і вона сьогодні є на зібранні!

МАРІЙКА: Цікаво,чому ти отримала те,що хотіла,а ми ні?

1 АВТОР: Розмову дівчаток почув проповідник і вирішив втрутитися.

ПРОПОВІДНИК: Я почув,що Бог не всім вам послав те,що ви хотіли отримати на Різдво. Хочете,я поясню вам,чому?

ДІВЧАТКА: Так!

ПРОПОВІДНИК: Марійка,що ти хотіла отримати і для чого?

МАРІЙКА: Ковзани для себе,щоб кататися на ставку.

ПРОПОВІДНИК: Ось бачиш,ти думала тільки про себе й свої бажання. А ти,СВІТЛАНКО?

СВІТЛАНКА: Я вже зрозуміла. Я не думала про Божий подарунок для всіх людей – Сина Божого,а просила побілку,щоб похвалитися перед дівчатками у школі.

ПРОПОВІДНИК: Добре. А Катруся просила уздоровити бабусю,вона хвилювалася за неї більше,як за себе,тому й Бог і дав відповідь,адже Ісус навчає нас любити ближніх так,як Він полюбив нас. А Він залишив свій трон у славі неба й народився малесеньким дитям у яслах на соломі в хліві. Не забудьте подякувати Богу за Його та милість,за цей чудовий подарунок. Адже без нього не було б свята Різдва, не було б зібрання,та й на небо ми не могли б потрапити,якби Син Божий не народився у світ.

1 АВТОР: Проповідник пішов,а дівчатка залишилися стояти. Яскраво горіли зорі,морозець пощіпував за щічки. Подруги мовчали,вони роздумували над значенням сьогоднішнього свята… і раптом…

ІВАНКА: Дівчата,ось де ви! Ми вас тут розшукуємо півгодини!

РУСЛАНКА: Знаєте що? Сьогодні не просто свято для всіх,а ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ІСУСА!

ІВАНКА: Нам мама сказала,що Ісус сьогодні може прийти і до нашої хати,тільки треба бути готовими!

РУСЛАНКА: Так,треба приготувати своє серце,щоб воно було чисте.

ІВАНКА: І хату теж треба приготувати,щоб,коли Ісус прийде,Йому приємно було туди ввійти!

СВІТЛАНКА: Почекайте,адже Ісус зараз на небі. Хіба Він може прийти до нас в дім?

ІВАНКА: Мама каже,що може.

МАРІЙКА: А може Його просто треба запросити? Я так хочу,щоб Він прийшов до мене в гості.

КАТРУСЯ: Давайте запитаємо в нашої вчительки недільної школи,вона все знає.

ІВАНКА: Давайте!

РУСЛАНКА: Ходімо швидше!

2 АВТОР: Дівчатка швидко знайшли свою вчительку Недільної школи й попросили пояснити це питання. Вчителька,звичайно,погодилася. Вона розповіла їм цікаву історію.

ВЧИТЕЛЬКА: В одному місті жила старенька бабуся Марта. Вона дуже любила Господа Ісуса,молилася Йому. Бабуся дуже любила робити різні добрі справи,як заповідав наш Господь. Вона в’язала носочки сусідським діткам,провідувала хворих,допомагала бідним. Ось вже й наближається Різдво. Бабуся Марта дуже хотіла б запросити до себе гостей,але в неї була маленька пенсія,тому вона не могла приготувати святкову вечерю,адже ту невеличку суму грошей,що в неї була,бабуся повинна була розтягнути ще на тиждень. І ось зранку перед Різдвом  бабуся Марта відправилась до магазину. Коли вона вийшла з квартири,то побачила,що у поштовій скриньці щось лежить. Бабуся витягнула конверт,розгорнула його й прочитала:

БАБУСЯ: «Дорога Марта,сьогодні Я прийду до тебе,чекай,Ісус»

                 Оце то да! Мабуть хтось пожартував . А може й справді це Ісус? Може Він прийде сьогодні до мене в гості? Але… Хіба таке може бути? Я навіть не знаю. Що ж мені купити?.. Так,вермішель,олія,молоко,хліб. Ну все,картопля в мене є ще,цибуля теж.

ВЧИТЕЛЬКА: Бабуся підійшла до каси й раптом подумала:

БАБУСЯ: А якщо це правда? Якщо Ісус прийде до мене в гості,а я… Чим же я пригощу Його? Молоком та хлібом? Ні,треба все це занести назад. Так,куплю курку,приправу,білий хліб,запашний чай та два тістечка. Ну ось,всі мої гроші витрачені. Але нічого.

ВЧИТЕЛЬКА: Бабуся вийшла з магазину й пішла додому. В руці вона тримала кошик з продуктами. На зустріч їй йшло двоє дітей. Які вони худі,замерзлі,бліді…

ХЛОПЧИК: Добрий день!

БАБУСЯ: Бідні дітки,ви так легко вдягнуті у такий мороз! Дівчинко,чому ти плачеш?

ДІВЧИНКА: Я дуже хочу їсти,наш тато помер,а матуся лежить хвора. Ми такі голодні! Ми ходили до нашої тітки на другий кінець міста,але вона поїхала на свята в гості. Вона не знає,що матуся захворіла.

ХЛОПЧИК: Ідемо,мама чекає,ми й так дуже довго ходимо,ідемо.

БАБУСЯ: Ох,які ж бідні дітки трапляються у нашому житті. Але чим я можу їм допомогти? Мій кошик з продуктами? А як же мій Гість? Діти! Зачекайте,візьміть ось це й передайте для вашої матусі. Скажіть для неї,що це їй подарунок на Різдво від Господа!

ХЛОПЧИК: Ми вам дуже вдячні!

ДІВЧИНКА: Спасибі,спасибі!

ВЧИТЕЛЬКА: Діти радісно помахали бабусі і побігли додому. А старенька пішла до своєї домівки. Вона усміхалася сама до себе,їй було приємно,що незнайома хвора жінка й дітки у цей вечір будуть ситі. Бабуся Марта цілий вечір чекала Гостя,але Він не прийшов.

БАБУСЯ: Ну що ж,треба лягати спати. Вже видно всі зірки на небі. Що це? Хтось постукав?

ВЧИТЕЛЬКА: Бабуся відкрила двері,але там нікого не було.

БАБУСЯ: О,Господь,я так чекала на Тебе,а Ти так і не прийшов. А що це? Знову лист? І конверт такий самий. Що ж тут написано?  «Дорога Марто,дякую тобі,що ти так гарно зустріла мене сьогодні. Пам’ятай: Я з тобою всі дні життя,аж до кінця світу. Ісус»

ВЧИТЕЛЬКА: Бабуся заплакала з радощів. Господь приходив до неї у вигляді дітей,вона зробила Йому приємність! Бабуся щиро помолилася,а після молитви ще раз заглянула в конверт. Там лежала грошова купюра,завдяки якій вона безбідно проживе цілий рік.

2 АВТОР: Дівчатка уважно вислухали історію. Тепер вони розуміли,що Господь приходить до людей у тому вигляді,у якому ми Його не чекаємо. Він приходить до нас як бідна голодна дитина,як знеможена бабуся,як нещасний чоловік. Як ми Його зустрічаємо? Сьогодні велике свято. Можливо саме сьогодні Ісус завітає і в твою домівку. Чи готовий ти зустріти Його? Сьогодні день народження Немовляти Ісуса,чи приготував ти подарунок для Нього? Чи тільки чекаєш подарунків від Нього? Бог віддав Свого Сина для тебе,а що віддав Йому ти?