Крадькома ніч тривожна на землю сповза,

В небі темному зорі дрижали.

Навіть вітер завмер. А роса,мов сльоза,

Й скам’янілі дерева мовчали.

Ніч страшна. І здавалось,кінця їй нема,

Біля гробу сторожа дрімає,

Та ось чудо! Проснулася ніч ця німа,

Святий ангел із неба злітає,

І ламає печать,важкий камінь зніма,

Смерть уже перемоги немає!

І виходить Христос! Сум зникає,журба,

Гріб Святого в собі не тримає.

Що шукаєш,Маріє? Він з мертвих воскрес!

Гріб пустим наш Господь залишає,

Подивись,вогнями пала край небес,

Він Живий! Смерть Його не здолає!

То ж біжи й розкажи,хто в сльозах,у журбі,

Що Учитель живий їх шукає,

Він незмірену радість приніс і тобі,

Він,Воскреслий,й тебе дожидає.

Ти,можливо,і нині,в теперішній час,

Щастя в гробі пустому шукаєш?

Сльози смутку й журби проливаєш не раз,

Тільки в Ньому ти радість придбаєш!