Я дякую Тобі, мій Бог, за очі, якими бачу все, що Ти створив.

Я знаю тих, яким ті дні - як ночі, хто бачить світло тільки в хвилях снів.

Я дякую Тобі, мій Бог, за руки, якими можу я тримати хліб.

Втирать сльозу в печальний час розлуки, і працювати можу на землі.

Я знаю тих, кого годують з ложки, хто сам не в змозі рук своїх піднять.

Я дякую, я дякую Тобі, мій Боже. Як цю подяку більше передать?

Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги, якими я проходжу всі путі.

Я зустрічав таких, кому дороги непройдені залишились в житті.

Я дякую Тобі, мій Бог, за голос, Тебе я славить можу ним.

Я знаю тих, кому весь світ довкола як і вони, здається все німим.

Я дякую Тобі за хліб насущний, за те, що вдосталь маєм на столі.

Були часи тяжкі і неминучі, як (люди) з голоду вмирали на землі.

Як крихту хліба золотом вважали, шматочок той ділили багатьом.

Якби вони його тоді так мали, як маєм ми сьогодні за столом.

Я дякую тобі, мій Бог, за мирне небо, за тихий спокій рідної землі.

О, як нам тільки дякувати треба, що ми живемо в мирному краї!

Я дякую Тобі, мій Бог за маму, за рідні очі, лагідні слова.

За ніжну неньку з добрими устами, за те, що в мене мама ще жива.

Я дякую Тобі, мій Бог за маму, за очі, руки, світлі почуття.

Навчи нас, Боже щирими устами, Тебе хвалити все своє життя.

Я знаю тих, хто сиротами гірко, без мами рідної проходить у житті.

Я дякую, я дякую Тобі Владико, за все, що Ти даруєш нам в житті.

Та знаю, часом гірко так буває, Тобі, наш Боже, вічний наш Христос.

Що дякувати часто забуваєм, за те, що маєм, що не має хтось.

Я дякую Тобі, мій Бог за очі, якими бачу все, що ти створив.

Хвалити прагну, дякувати хочу, а Ти до мого серця говори!