Приходить час, і діти виростають,

І покидають батьківський поріг,

На добру долю їм батьки бажають,

Людського щастя, і легких доріг.

І діти з часом теж стають батьками,

Тепер вони продовжують наш рід,

Бо так у нас заведено роками

Бо так давно існує дивний світ.

                     Шануйте батька, шануйте матір,

                     І буде доля у вас легка.

                     І буде щастя у вашій хаті,

                     В родині вашій на всі віка.

                     Хай ваші діти, ростуть як квіти,

                     В оселі вашій, лунає сміх,

                     Щоб добрі люди, могли радіти,

                     За чисте небо, для нас усіх.

Нам Бог дає життя, не для розваги,

Щоб ми могли пізнати білий світ,

Навчились би до старості поваги-

Земний вінець  людських  коротких літ.

Світ навпіл лиш для себе не ділили,

Борги прощали, як прощають нам,

Своїх дітей порядності навчили,

І шану віддали своїм батькам.