СТЕПАН:Дякуємо, ми не дуже голодні.

МАРГАРИТА:Ой, Стьопа, ну навіщо ти в це крісло сів, дивися стільки пилу підняв! Мені все немає часу пропилососити. І взагалі, сідай на табуретку, я знеї пил стирала перед тим, як на місіонерство їхала.

СТЕПАН:А що це в чашці плаває?

МАРГАРИТА:ОЙ,пробачте! Це павутинка, павучок в чашці оселився, зараз я виловлю де ж  то ложки?

СТЕПАН:Павучків тут вистачає... Ой, тараканчик в тарілочці! Це така «Мівіна»? З м’ясом?

ІВАН:Ви знаєте, ми не голодні, ми краще підемо, ми так спішемо, на електричку запізнюємося... Ідемо, Стьопа, швидше, бо як запізнимося, біда буде. З Богом сестра!

АВТОР: Брати вийшли з будинка, купили по пиріжку та відправилися на вокзал.

ІВАН: Слухай, друже. Ну я розумію, що ідеалів не буває, що у всіх є свої вади. Але ж не такі вже крайності! «Мівінка» з тараканчиками і чай з павучками! Бррр!!!!!

СТЕПАН: Яку тепер сестру-супутницю тобі потрібно? Красуня, розумниця, трудівниця вже відпали, давай зробимо останню спробу. Якого ідеалу ще твоя душа бажає?

ІВАН: Знаєш що? Добре оженитися на такій дівчині, щоби була ідеальною хазяйкою. Щоби в хаті – чистота, шик, блиск, в сковорідку можна дивитися як в дзеркало, килимки лежать по лінієчці, вікна чисті, як сльоза... А в кухні! Пироги, борщі, аромати!!!!

СТЕПАН: Іване, їдемо! Знаю таку дівчину! Дарина зветься.

АВТОР: На ранок брати були у селі, де жила Дарина.

СТЕПАН: Ось вже й Даринина хата. Дивись, яка чистота! А клумби які!

ІВАН: А вівчарка навіщо?

СТЕПАН: Як навіщо? Бігає повздовж забору, гостей відлякує, щоби не заходили, чистоту та красу не псували. Але ти не переживай, тут дзвінок біля хвіртки є.

ДАРИНА: (з хати) А, це ти, Стьопа. Почекай, не заходь. Зараз я газетками доріжку застелю, бо тільки-тільки вимила її з порошочком. Ви ж з вулиці, пилу не нанасіть, ноги гарно витріть. Ось тут умивальник,руки вимийте дезрозчином.Не бійтеся, це однопроцентний, нічого з вашими руками не станеться, чисті будудь. Вибачте, в кімнату вас не веду, там дуже прибрано, заходьте в кухню. Ось тут сідайте під  стіною і руками нічого не чіпайте.Я зараз  прибіжу, в мене машинка стірає.

ІВАН: Диви, Стьопа! Справді сковорідка- як дзеркало!

 Голитися можна. Ну й чистота, як в лікарні. А це що таке?

ДАРИНА: А ЦЕ що таке?! Я ж просила нічого не чіпати. Тепер прибирай півдня за вами, ви мені на сковорідці  свої відбитки залишили! Ну навіщо вони мені! Сідайте краще до столу. Борщ  в мене  дуже калорійний, тому по черпачку з вас хватить. Пампушки беріть В них часнику багато, то ви багато не їжте, бо потім пити схочете.

ІВАН:Який у вас смачний борщ! Давно я такого не  куштував!

ДАРИНА:Звичайно, смачний. Найкращий у селі.

ІВАН:Можна добавку?

ДАРИНА:Та для чого вам та добавка?! Переїдатись дуже небезпечно. Особливо якщо подумати, яка перед вами дорога. Мені не шкода, ви не думайте. Просто я про ваше здоров’я піклуюсь. А взагалі, друзі, в мене ще прірва роботи: стірати, прибирати, полоти, сапати...

СТЕПАН:Та в тебе ж чисто.